Методика Монтессорі
Італійка Марія Монтессорі (1870-1952) відкрила свою школу в 1907 році. Їй вдавалося за допомогою ряду своєрідних завдань і вмілого зас...
22
Сер
Монтессорі отримала місце в психіатричній клініці при університеті, в якій містилися так звані розумово відсталі діти. Сьогодні про таких дітей сказали б, що у них затримка психічного розвитку, і постаралися б скорегувати їх стан, але в ті часи їх тримали на положенні божевільних. Монтессорі глибоко зворушив вид дітей, які після прийому їжі повзали по підлозі, збирали залишилися хлібні крихти і ліпили з них кульки, які були єдиними іграшками. Спостерігаючи за цими дітьми, вона зрозуміла, що стан юних мешканців клініки зумовлено не якимись вродженими аномаліями, а елементарної педагогічної занедбаністю.
Монтессорі почала займатися з дітьми, забезпечуючи їх розвиваючими іграшками за методом Фребеля, і незабаром стала помічати разючі зміни в своїх учнях. У дітей, які не бачили нічого, крім сірої лікарняної палати, з’явився інтерес до життя, вони з радістю осягали ази рахунки і листи.
Незабаром Марії Монтессорі представився шанс блиснути перед високим начальством. У 1898 році вона прочитала лекцію на педагогічному конгресі в Турині, причому серед слухачів був міністр освіти Італії. Незабаром після лекції Монтессорі була призначена директором школи для розумово відсталих. Тепер в її розпорядженні були діти дошкільного віку, яких потрібно було підготувати до вступу в нормальну школу. Те, що відбулося в подальшому, було названо «дивом Монтессорі». Її вихованці, досягнувши восьмирічного віку, здавали іспит, демонструючи володіння навичками письма і рахунку нарівні з дітьми, які ніколи не вважалися розумово відсталими, і при цьому показували кращі результати.
З тих пір слава Марії Монтессорі неухильно зростала. В 1907 році вона заснувала школу, яка навчала дітей за її методі, причому на цей раз її вихованцями стали цілком здорові діти. Монтессорі широко використовувала розвиваючі дидактичні матеріали, наочні посібники, в процесі роботи з якими діти навчалися азам особистої гігієни та самообслуговування.
Діти навчалися реальним завданням від зав’язування шнурків на черевиках до миття посуду, так що діти ставали самостійними і охайними без усякого примусу з боку дорослих. Монтессорі усвідомила, що дитина йде до знань своєрідним шляхом, відмінним від того, за яким слідують дорослі, і зрозуміла, що, замість того щоб мучити школярів нудними лекціями, їм потрібно просто дати можливість зробити все це самим.
З 1909 року метод Монтессорі активно впроваджується в життя. Відкриваються курси з Монтессорі-педагогіки. До Марії приїжджають педагоги з Лондона, Барселони, Парижа. У ті роки зустрілася з Марією Монтессорі і наша співвітчизниця Юлія Фаусек, яка перша в Росії в 1913 році відкрила монтессорианский дитячий садок.
У 1929 році разом зі своїм сином Монтессорі організовує Міжнародну Монтессорі Асоціацію (АМІ), яка діє і понині. Монтессорі-рух виникає і розгортається в багатьох країнах світу.
Коли вибухнула друга світова війна, Монтессорі з сином перебували в Індії. Сім довгих років прожила вона в цій країні. За цей час вона навчила своїй методиці більше тисячі вчителів.
Вона померла 6 травня 1952 року за кілька місяців до свого 82-річчя Марія Монтессорі похована в маленькому містечку Нордвіг на католицькому кладовищі.
До введення євро портрет М. Монтессорі був на італійських лірах.
Чим же відрізняється Монтессорі-метод від інших? Перш за все – ставлення до дитини як до унікальної, неповторної особистості, зі своїм власним планом розвитку, індивідуальними способами і термінами освоєння навколишнього світу. Суть системи Монтессорі – допомоги дитині в його непростому але головному занятті протягом всього дитинства – розвиток й адаптація в навколишньому світі.
Тому в Монтессорі-класі дитині надана можливість активно діяти, самому вибирати матеріали для занять, освоювати різні навички поступово, в його власному темпі, розвиваючи самоконтроль і самоповагу. Адже малюк все робить сам!
Методика Монтессорі не ставить таких вузьких і конкретних завдань, як, наприклад, навчання дитини читання чи письма. Ця методика дає дитині можливість за рахунок розвитку його власного потенціалу навчитися всього, чого завгодно, в тому числі читати і писати.
Теорія Марії Монтессорі побудована на ідеї дитячої всмоктуючої свідомості. З самого народження дитина, як губка, вбирає в себе все, що бачить навколо. Дитина будує себе сама, а завдання дорослих – постачати її «будматеріалами». В методиці Монтессорі такими матеріалами служать унікальні навчальні посібники.
Якщо ми заглянемо в Монтессорі-клас в Україні, то картина буде майже такою ж, як якщо б ми потрапили в аналогічну школу в Нью-Йорку, Амстердамі або Токіо. Діти складають на килимку вежу з кубиків, обводять пальчиками шорсткі літери на табличках, миють посуд або… слухають тишу. Школами і класами називаються всі Монтессорі-групи, навіть для малюків з народження, адже діти там вчаться!
Одна з зон аналогічна домашньому господарству з цієї посудом, раковиною, прасувальної дошкою, верстаком з інструментами, – тут діти набувають різних навичок практичного життя і (заодно!) удосконалюють моторику і координацію. В інших зонах зосереджені матеріали для розвитку сенсорики, мовлення, математичних здібностей, знайомства з навколишнім світом. Замість загальних занять, коли всі діти слухають одного дорослого, в Монтессорі-класах день починається з вільної роботи. Кожна дитина сама вибирає, чим їй зайнятися. Учитель спостерігає і, в разі необхідності, приходить на допомогу. Роль Монтессорі-вчителя пасивна тільки для непосвячених. Саме він знає, на якій стадії розвитку знаходиться кожна дитина, і яке заняття необхідно запропонувати йому для подальшого розвитку. Індивідуальна робота з кожним учнем, причому не директивна, а напрямна, – ось завдання вчителя в Монтессорі-класі. Різний вік дітей – ще один неодмінний принцип груп Монтессорі. Молодші тягнуться за старшими, розвиваючись швидше, а старші природним чином звикають піклуватися про малюків, набувають самостійність та відповідальність. Тобто працюють принципом великої родини і народної педагогіки.
Людині ніколи більше не вдається так легко оволодіти деякими знаннями і вміннями, так радісно навчитися чогось, як до відповідного сензитивного періоду. Сензитивні періоди тривають певний час і проходять безповоротно – незалежно від того, чи вдалося дитині повністю скористатися їх умовами для розвитку будь-яких своїх здібностей.
Сентизивні періоди характеризуються такими особливостями:
Сензитивні періоди універсальні і індивідуальні одночасно, тому особливу роль у відстеженні ходу розвитку дитини відіграє мистецтво спостереження.
Знання про час настання основних сензитивних періодах, необхідно влаштувати для дитини можливість тренувати свої органи чуття, навички соціального життя, мови і т. д.
“Підготовлене середовище” і дидактичний матеріал Монтессорі, таким чином, не є чимось штучним, а створюють оптимальні умови для природного ходу розвитку кожного (унікального і неповторного!) Дитини.